Комментарии
[ 0 ]
Закінчується липень. Спека як в далекому 1946-му, але мабуть ще гірше. Ще коли служив в 1972 році, тоді теж горіли торф'яники під Москвою.
Сьогодні було + 36. Ці дні займався яблуками. Кришив на сушку та варив сік. Сипляться як горіхи.
Увесь вечір поливаю огірки, моркву, капусту та квіти.
На полі дозрівають кавуни, почали красніти томати, картопля посохла.
Щось та вроде, з голоду не помремо.
Але що робити біднякам, сиротам, хворим? Очікувати на допомогу брехливих провладних держиморд марно.
Кожен буде виживати так як зможе. Комусь подадуть, а хтось вкраде.
Злочини, міліція, в'язниця. Коли все це закінчиться? Мабуть ніколи. Вже садовити нікуди. Роблять арестанські будинки замість заводів.
Сусідка вже не зможе платити за газ по новій ціні. Та ще штрафу припаяли 2 тис. 400 грн. за крадіжку електрики. Син п'яниця крав, а матері - плати.
Нікому такі люди не потрібні, вони для влади зайві.
Пригадали 9 травня, коли принесли медаль. А потім задавили гривнею.
Якби не друзі, я мабуть теж засумував.
22 липня було невеличке свято, коли я отримав від них безцінні призи за участь в конкурсі футбольних прогнозистів. Тепла задушевна розмова навіяла думку, що якби всі державні чини могли так спілкуватися з людьми та допомагати їм від щирого серця, то мабуть ми жили набагато краще.
Але що хотіли те й отримали. Моя лежача сусідка теж трусилася за Януковича, кидаючи бюлетеня в привезену до ганку скриньку. Нехай не очікуються.
Дорвались до провладного корита та наламали дров таких, що у холопів вже чуби тріщать.
А що буде восени та взимку?
На базарі у всіх на язиці "газовий подарунок" від регіоналів. Заметушились як в мурашнику, гребуть муку, зерно, висівки для курей. Цукор - поки ще не підскочив в ціні.
Але це ті, в кого ще залишилась якась гривня в загашнику, а більшість старичків ходять на базарь подивитися та облизатися. Ціни в Дергачах - ого-го!
Знайомий Діма Маринкін - чиновник з обласної природоохорони - першим бігав з помаранчовим шарфиком по Дергачах 6 років тому, а зараз і він підгавкує Добкіну проти Авакова в провокаційному та брехливому ролику, що щодня крутять на 7-му телеканалі.
Такий і сякий Аваков комсомолець-підприємець.
Так ми всі колись були комсомольцями, а зараз займаємось бізнесом. Треба ж якось виживати. Іншої роботи-то нема.
Мабуть Арсен Борисович не допустив би, щоб прийняли Податковий кодекс який зовсім задавить малих підприємців.
Творіння Азарова-Тігіпка люди вже називають "податкове гестапо".
Аваков як був при своїй думці так і залишився з вірою в краще. Його зраджували, але він не пішов на уклін до переможців, як та зграя тушканчиків, що бісилися колись на майдані, а зараз заглядають в очі Добкіну та інде - "Чєго ізволітє".
Бояться його временщики, тому і бісяться . Вони не здатні творити.
Тямущі люди розуміють, що суспільство вже переросло цю владу. Воно здатне організуватися для кращого життя.
Українці вже наїлись януковських обіцянок і готові до активних дій.
Майдан як не можна краще довів революційну настроєність українців. Центр соціального протесту має бути перенаправлений на користь дійсних проблем, що стосуються широких верств українського населення.
Це трудящі, чиї зарплати є штучно занижені. Це – молодь, позбавлена в Україні соціальної перспективи.
Всі ці люди в Україні на сьогоднішній день є СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИМИ перш за все тому, що не усвідомлюють масштабів чиненого на них новітнього беззаконня.
