Свято єднання

Тільки невігласи можуть не розуміти сенс цієї доленосної події та іронізувати з приводу Акту Злуки. Освічена людина розуміє, що соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну державу та є логічним результатом складного і довготривалого процесу її формування. На офіційному рівні це свято відзначається з 1999 року. У цей день прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше, 22 січня 1918 р. – прийняття Центральною Радою IV Універсалу, яким проголошувалася повна незалежність УНР. Між тим, Янукович своїм наказом вирішив об’єднати День Соборності з Днем Свободи, який припадає на початок так ненависного президентові Майдану.

Проте, як саме відбувався Акт Злуки 93 роки назад, чимало українців теж не в курсі. «22 січня 1919 року проголошено всенародним і державним святом. День видався гарний, з легким морозом. Київ прикрашений національними синьо-жовтими прапорами. О 9 годині ранку в усіх церквах відправляли Богослужіння. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12 годині розпочалася церемонія проголошення Акта злуки. На вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку. Член Директорії Федір Швець зачитав Універсал Директорії: «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

Слова ці актуальні і сьогодні. Бо за це ж саме ми боролися у 1991 році, виходили на Майдан восени 2004, коли разом творили наш День Свободи. Саме тому опозиційні сили вже подали судовий позов на кон’юнктурний президентський наказ, який рано чи пізно буде скасовано. Як бачимо, йдеться про два історично різних свята. Янукович скасував свято Помаранчевої революції лише з однієї причини – через панічний страх перед власним народом. Можна скасувати День Свободи, але не можна знищити вільний дух українців, загартований багатовіковою боротьбою за незалежність.

Сьогодні ми знову на межі знищення самостійної держави. Команда «проффесіоналів» вже здала Чорноморський флот і збирається продати газотранспортну систему, але головне – через вибори до Верховної Ради вони хочуть здійснити Конституційну реформу, щоб парламент міг обирати Януковича президентом ще на 5-10 років. Тому у День Соборності 22 січня на Софійській площі Києва знов збирається об’єднана опозиція. Спочатку о 12.30 відбудеться спільний молебень представників українських церков, а завершиться акція мітингом, на якому прийматимуть резолюції.

У Харкові в неділю теж святкуватимуть День Соборності біля пам’ятника Т. Шевченку. Отже, якщо Янукович так бажає Дня Свободи, то українські патріоти продемонструють свято єднання. Беручи приклад з першого «живого» ланцюга в Україні, який було утворено в січні 1990 року і котрий трьома мільйонами людей з’єднав Київ та Львів, учасники візьмуться за руки і символічно з’єднають два береги Дніпра в столиці. Сподіваємося, що об’єднана опозиція теж буде міцна, інакше її чекає участь УНР, а українську історію, як писав той самий Винниченко, знов не можна буде читати без брому.